MyInet.TV – rock music blog

Інформацію з організаційних питань в наш час знайти не просто. Не кожен захоче ділитися своїми секретами. І це може викликати тільки лише деградацію загальної маси населення і збагачення окремо взятих осіб. Спробуємо в черговий раз зайнятися просвітою народу!

Дана стаття була переписана під рок-музику. Оригінал був присвячений ді-джей проектам. Але все це музика! Так що від перестановки доданків сума не змінюється! Так, і ще – в кінці статті є цитати різних розумних людей. Переробляти чужі висловлювання – невдячна робота, так що залишимо їх як є. Просто, коли будете читати, подумки замінюйте «ді-джей» на «рок-музика», і все в такому роді! Ніби все. Поїхали!

У розкручуванні групи все повинно бути злагоджено: і букінг, і PR, і найголовніше – дирекція. Директор або продюсер групи виконує більшість адміністративної роботи за колектив. Він може бути як найнятий, так і вищій. В останньому випадку директор є і так званим продюсером – великим і жахливим, само собою.
Як стають директорами?
[...]

«Стань Зіркою», «Фабрика Зірок», «СТС запалює суперзірку» … всі ці конкурси вже оскому набили у пересічного глядача. Передачі роблять «зірок» буквально пачками, виробництво поставлено на потік. Але не секрет, що з усієї цієї «зоряної» маси справжніми улюбленцями публіки стають одиниці.

Також не секрет, що і в нашій рідній Тулі є ті, хто пристрасно мріє стати зіркою. Для них – а може, не тільки для них – корисні поради, як стати зіркою, як пройти зоряний кастинг і виступати на сцені.

Для початку наведу частину інтерв’ю, яке дав газеті Білан «Антена» (або «телеродиною» – в різних джерелах – по-різному написано). Нагадаю, що Діма Білан є членом журі проекту «СТС запалює суперзірку».
Інтерв’ю Діми Білана про проект «СТС запалює суперзірку»
[...]

Упевнений, що багато хто з нас пам’ятають зоряне сходження в кінці 80-х групи «Лагідний травень». Вона увірвалася в наше життя як тайфун, всі зносячи на своєму шляху, ранячи серця багатьох дівчат, примушуючи їх плакати і «фанатіти» від Юри Шатунова! Багато хто пам’ятає його пісні «Білі троянди», «Рожевий вечір», «Хай буде ніч», «На білому покривалі січня». Це частина нашого життя, нашої молодості. Згадайте шкільні дискотеки, перші любовні романи. і навколо нас була ця музика. Вона звучала на кожній дискотеці, в кожному кафе і барі, в кожному класі, у кожної дівчата в магнітофоні … Вона була всюди.
Можливо, молоде покоління не пам’ятає цей час. Запитайте у своїх рідних – вони розкажуть про те, яке це був час.

«Що ж в цьому такого, що про це треба було писати статтю?» – Запитаєте Ви.

Чесно кажучи, я ніколи не замислювався над тим, що ж дозволило колективу групи «Лагідний травень» стати популярною в СРСР в рекордно-короткий термін і як вони змогли зробити так, щоб їх музика звучала в кожному місті, у кожному його кварталі та школі.

Але абсолютно випадково, пару днів тому, ввечері я увімкнув телевізор і на одному з каналів нашого телебачення «1 +1″ йшов документальний фільм про групу «Ласковий май». Звичайно ж, мені було це дуже цікаво. Адже це частина моєї юності. Фільм складався з інтерв’ю Юрія Шатунова, Андрія Разіна, Сергія Кузнецова та інших учасників колективу. Були показані відеокліпи та інтерв’ю інших людей про цей колектив. У цьому фільмі керівник колективу Андрій Разін і розповів про те, яким чином група «Лагідний травень» стала популярна в СРСР і підкорила серця багатьох молодих людей.
[...]

Усього лише через кілька місяців після сольного акустичного виступу в клубі «Б1.Maximum» (див. «Ъ» від 29 серпня 2009 року) улюблений бузотер Британії Пітер Доерті привіз на цю ж майданчик всю свою групу. Виступ Babyshambles перевершило всі очікування БОРИСА Барабанова.

Сольний атракціон Піта Доерті полягав у тому, що він співав і пив і в підсумку забрався в хлам без сторонньої допомоги, привівши російських шанувальників у повний захват. Взявши в нинішню поїздку колег-акомпаніаторів, поет розділив з ними не тільки інструментальні партії, але і алкогольні вправи. Піта Доерті у цей вечір цікавило в основному пиво. Основну тягар прийняв на груди гітарист Мік Уітнелл. Музикант почав з пляшки вина, але до кінця вечора встиг вмовити ще й ємність біленької. При цьому він встигав реагувати на кожну з покинутих фанатами записочок, прикурювати цигарки одна від одної та звукорежисерам скаржитися на погану роботу моніторів, а ледь група відіграла бісові «Fuck Forever», гітарист кинувся в натовп роздавати автографи. Але найбільше враження справив той факт, що весь концерт пан Уітнелл відіграв на «п’ять», як і кожен з його колег. Тут треба розуміти, що мова йде не про віртуозних, завчених напам’ять партіях, а про феноменальне почуття рок-н-ролу, що у кожного з Babyshambles буквально в крові. Це як Емі Уайнхаус, яку на концертах алкогольні пари носить по всій сцені, але, коли вона випадково збігається у просторі з мікрофоном, ноти лунають єдино вірні.
[...]

Те, що в Уфі люблять рок, відомо давно. Концерти рок-груп у нас завжди проходять з аншлагами. Не стало винятком і виступ групи «Воскресіння». У минулі вихідні 30-річний ювілей легенди російського року відзначали разом з Уфімцев. Ті, хто не подбали про квитки заздалегідь, марно намагалися потрапити в зал – у касах не було навіть найдорожчих.

Спочатку, втім, публіка вела себе досить стримано. Але вже після кількох хітів, які увійшли до золотого фонду вітчизняної рок-музики, ситуація змінилася. Дуже солідні пані та панове схопились з місць і почали танцювати прямо біля сцени. Охорона безуспішно намагалася посадити фанатів на місця. Громадяни продовжували веселитися. Навіть самі музиканти були здивовані:

- Шановна охорона, не треба саджати людей на місця, – ввічливо попросили вони. – Вони ж нічого поганого не роблять, просто хочуть танцювати …

Втім, деякі, мабуть, переоцінили свої можливості. Одна з дам, найбільш активно «запалює» у сцени, вирішила зробити невелику перепочинок, але сіла повз крісла і з усього маху приземлилася на п’яту точку.

Нові речі групи, звичайно, публіка зустрічала не так активно, зате, коли звучали старі хіти, в залі починалася загальна ейфорія.

- Ну от, це інша справа, а то спочатку деякі сиділи, як на партзборах, – похвалив глядачів незмінний соліст групи Олексій Романов. – Тільки ви щось пізно, друзі, розгойдалися – вже ніби прощатися пора …

Але народ прощатися не хотів, і з залу музикантам крикнули: «А у нашого президента сьогодні день народження!»
[...]